Документальний фільм розповідає про митця Ван Веньчжи, який створює масштабні інсталяції з природних матеріалів. Вирісши серед гір, він переносить спогади про природу у свої роботи, поєднуючи традиції та сучасне мистецтво. Камера слідкує за процесом творчості, показуючи, як із бамбука й дерева народжуються величні конструкції. Це історія про гармонію людини з природою, натхнення і силу колективної праці.
Документальний фільм висвітлює героїчну боротьбу китайських пілотів під час Другої світової війни. Незважаючи на значну перевагу ворога, невелика кількість літаків і льотчиків демонструє мужність і відданість у захисті батьківщини. Через особисті історії ветеранів розкривається людський вимір війни, сповнений втрат, надії та незламності. Архівні матеріали та свідчення допомагають глибше зрозуміти ціну перемоги. Це зворушлива данина пам’яті тим, хто ризикував життям заради свободи.
Режисер вирушає у подорож до Тувалу — крихітної острівної держави, яка опинилася під загрозою зникнення через підвищення рівня океану. Після руйнівної повені на батьківщині він шукає відповіді серед хвиль і спогадів. Його мандрівка перетворюється на поетичне дослідження втрати, пам’яті та змін клімату. Реальність переплітається з уявою, а несподівані події під час подорожі відкривають нові сенси. Це історія про крихкість світу і спробу зберегти те, що невпинно зникає.
Фільм поєднує концертні виступи популярного гурту з трьома вигаданими історіями людей, чиї життя перетинаються завдяки музиці. Герої з різних міст і обставин знаходять натхнення, надію та зв’язок через пісні. Кульмінацією стає великий концерт, де їхні шляхи сходяться. Стрічка досліджує силу музики як універсальної мови, що об’єднує людей і допомагає пережити труднощі.
Документальний фільм показує життя собак у притулку, де кожна тварина має лише 12 днів, щоб знайти дім. Інакше їх чекає евтаназія. Історії тварин розкривають біль, страх і надію, закликаючи до відповідального ставлення.
Документальний фільм досліджує мистецтво фолі — створення звукових ефектів у кіно. Через історію майстра Ху Дін-Ї глядач занурюється у світ ручного відтворення звуків за допомогою простих предметів. Стрічка показує розвиток кіноіндустрії Тайваню та занепад традиційних технік у цифрову епоху. Це також історія про відданість ремеслу, яке часто залишається непоміченим, але є життєво важливим для кіно. Фільм вшановує майстрів звуку та їхній внесок у кіномистецтво.
Дочка намагається зрозуміти свою матір, яка працює духовним провідником на похоронах і постійно була відсутня в її дитинстві. Через спогади та розмови відкривається складна історія родини, де любов поєднується з відчуженням. Материнська професія, пов’язана зі смертю, впливає на їхні стосунки і сприйняття життя. Поступово героїні вчаться приймати одна одну, долаючи мовчання і образи. Фільм досліджує інтимний простір сімейної пам’яті та культурні уявлення про смерть і турботу.
Документальний фільм занурюється у творче життя Марка Лі Пін-Біна, одного з найвідоміших кінематографістів Азії. Через його подорожі та роботу показано вплив кіно на особисте життя та сім’ю. Інтерв’ю з відомими режисерами та акторами розкривають його філософію світла, образу і руху. Фільм також показує ціну творчості, постійні роз’їзди та емоційні втрати, які супроводжують митця. Це портрет людини, для якої кіно є способом бачити світ.
Документальний фільм досліджує феномен тайванського нового кіно 1980-х років, яке стало важливою частиною культурної ідентичності країни. Через інтерв’ю з режисерами, критиками та іншими діячами кіно розкривається вплив цього руху на світовий кінематограф. Глядач дізнається про соціальні й політичні умови, в яких формувався цей напрям. Це історія про творчість, свободу самовираження і силу мистецтва змінювати суспільство.
Буддійський монах повільно крокує вулицями сучасного міста, занурений у медитативний стан. Його рухи майже непомітні, але привертають увагу перехожих. Поруч із ним з’являється чоловік, який починає наслідувати його. Фільм досліджує контраст між метушливим світом і внутрішнім спокоєм. Це візуальна медитація про час, присутність і духовність.
Проєкт «10+10» об’єднує двадцять короткометражних фільмів від двадцяти тайванських режисерів, кожен з яких створює власну п’ятихвилинну історію про унікальність Тайваню. Стрічка не має єдиного сюжету, натомість пропонує мозаїку поглядів на культуру, історію, повсякденність і особисті переживання. Режисери отримують повну творчу свободу, тому кожен сегмент відрізняється стилем, жанром і настроєм. Разом ці фрагменти формують колективний портрет країни, показуючи її багатогранність, соціальні контрасти та спільну ідентичність. Фільм також підкреслює єдність тайванського кінематографічного середовища та силу спільної творчості, де індивідуальні голоси складаються в гармонійну культурну симфонію сучасного Тайваню.
Фільм являє собою інтимну розмову між режисером і його давнім співпрацівником. У занедбаному просторі вони діляться спогадами про творчість і спільний шлях. Їхній діалог розкриває процес створення кіно та особисті переживання. Повільний ритм дозволяє зануритися в атмосферу роздумів. Це не лише розмова про мистецтво, а й про дружбу та час. Робота стає своєрідним зізнанням і підсумком багаторічної співпраці.
Документальний фільм відкриває Тайвань з висоти пташиного польоту, показуючи його природну красу та різноманіття ландшафтів. Водночас стрічка демонструє наслідки людської діяльності та урбанізації, що впливають на довкілля. Глядач бачить як величні гори й узбережжя, так і сліди екологічних проблем. Це візуально захоплива подорож, яка закликає замислитися над збереженням природи. Фільм поєднує естетику й важливе соціальне послання.
У зруйнованому війною регіоні М’янми люди масово вирушають на пошуки нефриту, сподіваючись швидко розбагатіти. Режисер досліджує життя свого брата, який занурився в наркотичну залежність і покинув сім’ю. Через особисту історію розкривається жорстока реальність виживання в небезпечних умовах. Фільм показує ціну мрій і вплив середовища на долю людини. Це глибокий і чесний погляд на життя на межі.
Чоловік у червоному одязі повільно рухається крізь гамірне місто, різко контрастуючи з його швидким ритмом. Його неспішна хода стає своєрідною медитацією, що змушує звернути увагу на деталі навколишнього світу. Перехожі, шум і рух утворюють фон для внутрішнього спокою героя. Фільм досліджує час, сприйняття та протиставлення швидкості сучасного життя і потреби в тиші.
Безмовна подорож буддійського ченця нічним Токіо перетворюється на медитативне спостереження за містом, що не знає сну. Він проходить крізь метро, вулиці та капсульні готелі, занурюючись у ритм урбаністичного життя. Випадкові зустрічі й короткі зупинки підкреслюють самотність і втому сучасної людини. Візуальні образи створюють атмосферу відчуження та внутрішнього пошуку спокою. Фільм не дає чітких відповідей, але запрошує глядача до роздумів про сон, тіло і свідомість у світі, що постійно рухається.
Є Сянлун, обдарований піаніст, переводиться до престижної школи Тамкан, відомої своїми музикантами. У перший день він чує незнайому, чарівну мелодію з однієї з аудиторій і знаходить виконавицю — Лу Сяоюй, студентку-піаністку з загадковим характером. На запитання про твір вона відповідає, що це таємниця, яку не можна розкривати. Їхня дружба швидко переростає в кохання, але Сяоюй уникає розмов про себе й постійно зникає. Коли між ними виникає непорозуміння, дівчина раптово перестає приходити до школи. Розбитий Сянлун починає шукати правду і поступово усвідомлює: реальність навколо Сяоюй набагато складніша, ніж здавалось спершу.
