У Тайвані тіла донорів для медичних досліджень називають «мовчазними вчителями». Історія розповідає про пані Лін, яка вирішує пожертвувати своє тіло науці, та про людей, яких це рішення змінює. Її родина, студенти й викладачі переживають складні емоції, розмірковуючи про життя, смерть і сенс існування. Через взаємодію з «мовчазною вчителькою» вони відкривають нові цінності та вчаться приймати неминуче. Це глибока й чутлива розповідь про людяність, пам’ять і зв’язок між поколіннями.
Режисер вирушає у подорож до Тувалу — крихітної острівної держави, яка опинилася під загрозою зникнення через підвищення рівня океану. Після руйнівної повені на батьківщині він шукає відповіді серед хвиль і спогадів. Його мандрівка перетворюється на поетичне дослідження втрати, пам’яті та змін клімату. Реальність переплітається з уявою, а несподівані події під час подорожі відкривають нові сенси. Це історія про крихкість світу і спробу зберегти те, що невпинно зникає.
Фільм поєднує концертні виступи популярного гурту з трьома вигаданими історіями людей, чиї життя перетинаються завдяки музиці. Герої з різних міст і обставин знаходять натхнення, надію та зв’язок через пісні. Кульмінацією стає великий концерт, де їхні шляхи сходяться. Стрічка досліджує силу музики як універсальної мови, що об’єднує людей і допомагає пережити труднощі.
Документальний фільм показує життя собак у притулку, де кожна тварина має лише 12 днів, щоб знайти дім. Інакше їх чекає евтаназія. Історії тварин розкривають біль, страх і надію, закликаючи до відповідального ставлення.
Документальний фільм досліджує китайську писемність через сучасну типографіку та дизайн. Він показує, як ієрогліфи формують культурну ідентичність і як змінюється їхнє значення у цифрову епоху. Через інтерв’ю з дизайнерами та митцями розкривається взаємозв’язок між мовою, візуальною культурою та самовираженням. Фільм ставить питання про роль рукопису в сучасному світі та про те, як традиції співіснують із новими технологіями.
Документальний фільм досліджує мистецтво фолі — створення звукових ефектів у кіно. Через історію майстра Ху Дін-Ї глядач занурюється у світ ручного відтворення звуків за допомогою простих предметів. Стрічка показує розвиток кіноіндустрії Тайваню та занепад традиційних технік у цифрову епоху. Це також історія про відданість ремеслу, яке часто залишається непоміченим, але є життєво важливим для кіно. Фільм вшановує майстрів звуку та їхній внесок у кіномистецтво.
Дочка намагається зрозуміти свою матір, яка працює духовним провідником на похоронах і постійно була відсутня в її дитинстві. Через спогади та розмови відкривається складна історія родини, де любов поєднується з відчуженням. Материнська професія, пов’язана зі смертю, впливає на їхні стосунки і сприйняття життя. Поступово героїні вчаться приймати одна одну, долаючи мовчання і образи. Фільм досліджує інтимний простір сімейної пам’яті та культурні уявлення про смерть і турботу.
Документальний фільм занурюється у творче життя Марка Лі Пін-Біна, одного з найвідоміших кінематографістів Азії. Через його подорожі та роботу показано вплив кіно на особисте життя та сім’ю. Інтерв’ю з відомими режисерами та акторами розкривають його філософію світла, образу і руху. Фільм також показує ціну творчості, постійні роз’їзди та емоційні втрати, які супроводжують митця. Це портрет людини, для якої кіно є способом бачити світ.
Документальний фільм досліджує феномен тайванського нового кіно 1980-х років, яке стало важливою частиною культурної ідентичності країни. Через інтерв’ю з режисерами, критиками та іншими діячами кіно розкривається вплив цього руху на світовий кінематограф. Глядач дізнається про соціальні й політичні умови, в яких формувався цей напрям. Це історія про творчість, свободу самовираження і силу мистецтва змінювати суспільство.
Буддійський монах повільно крокує вулицями сучасного міста, занурений у медитативний стан. Його рухи майже непомітні, але привертають увагу перехожих. Поруч із ним з’являється чоловік, який починає наслідувати його. Фільм досліджує контраст між метушливим світом і внутрішнім спокоєм. Це візуальна медитація про час, присутність і духовність.
Чоловік, несправедливо засуджений за викрадення і вбивство, проводить роки у в’язниці, попри відсутність доказів його вини. Після багаторічної боротьби правозахисників його звільняють, але він залишається під тиском системи правосуддя. Тепер він намагається довести свою невинуватість і зрозуміти, як сталася судова помилка. Документальна історія показує недосконалість судової системи та людські наслідки помилкових вироків. Це глибоке дослідження справедливості, витривалості та боротьби за правду.
Проєкт «10+10» об’єднує двадцять короткометражних фільмів від двадцяти тайванських режисерів, кожен з яких створює власну п’ятихвилинну історію про унікальність Тайваню. Стрічка не має єдиного сюжету, натомість пропонує мозаїку поглядів на культуру, історію, повсякденність і особисті переживання. Режисери отримують повну творчу свободу, тому кожен сегмент відрізняється стилем, жанром і настроєм. Разом ці фрагменти формують колективний портрет країни, показуючи її багатогранність, соціальні контрасти та спільну ідентичність. Фільм також підкреслює єдність тайванського кінематографічного середовища та силу спільної творчості, де індивідуальні голоси складаються в гармонійну культурну симфонію сучасного Тайваню.
Фільм являє собою інтимну розмову між режисером і його давнім співпрацівником. У занедбаному просторі вони діляться спогадами про творчість і спільний шлях. Їхній діалог розкриває процес створення кіно та особисті переживання. Повільний ритм дозволяє зануритися в атмосферу роздумів. Це не лише розмова про мистецтво, а й про дружбу та час. Робота стає своєрідним зізнанням і підсумком багаторічної співпраці.
Документальний фільм відкриває Тайвань з висоти пташиного польоту, показуючи його природну красу та різноманіття ландшафтів. Водночас стрічка демонструє наслідки людської діяльності та урбанізації, що впливають на довкілля. Глядач бачить як величні гори й узбережжя, так і сліди екологічних проблем. Це візуально захоплива подорож, яка закликає замислитися над збереженням природи. Фільм поєднує естетику й важливе соціальне послання.
У зруйнованому війною регіоні М’янми люди масово вирушають на пошуки нефриту, сподіваючись швидко розбагатіти. Режисер досліджує життя свого брата, який занурився в наркотичну залежність і покинув сім’ю. Через особисту історію розкривається жорстока реальність виживання в небезпечних умовах. Фільм показує ціну мрій і вплив середовища на долю людини. Це глибокий і чесний погляд на життя на межі.
Чоловік у червоному одязі повільно рухається крізь гамірне місто, різко контрастуючи з його швидким ритмом. Його неспішна хода стає своєрідною медитацією, що змушує звернути увагу на деталі навколишнього світу. Перехожі, шум і рух утворюють фон для внутрішнього спокою героя. Фільм досліджує час, сприйняття та протиставлення швидкості сучасного життя і потреби в тиші.
Безмовна подорож буддійського ченця нічним Токіо перетворюється на медитативне спостереження за містом, що не знає сну. Він проходить крізь метро, вулиці та капсульні готелі, занурюючись у ритм урбаністичного життя. Випадкові зустрічі й короткі зупинки підкреслюють самотність і втому сучасної людини. Візуальні образи створюють атмосферу відчуження та внутрішнього пошуку спокою. Фільм не дає чітких відповідей, але запрошує глядача до роздумів про сон, тіло і свідомість у світі, що постійно рухається.
Є Сянлун, обдарований піаніст, переводиться до престижної школи Тамкан, відомої своїми музикантами. У перший день він чує незнайому, чарівну мелодію з однієї з аудиторій і знаходить виконавицю — Лу Сяоюй, студентку-піаністку з загадковим характером. На запитання про твір вона відповідає, що це таємниця, яку не можна розкривати. Їхня дружба швидко переростає в кохання, але Сяоюй уникає розмов про себе й постійно зникає. Коли між ними виникає непорозуміння, дівчина раптово перестає приходити до школи. Розбитий Сянлун починає шукати правду і поступово усвідомлює: реальність навколо Сяоюй набагато складніша, ніж здавалось спершу.
