Ярослав Підгора-Гвяздовський: Диво: чи варто на нього покладатися?

Серед семи номінантів на головний «Оскар», «найкращий фільм року», фільм «Батько» стоїть на особливому місці. Це кращий фільм із семи. І саме тому він не отримає «Оскар».

«Оскар» є таким собі лакмусовим папірцем американського суспільства. Гаразд, не є, а може в такий спосіб розглядатися. Хоча ні, є, бо голосують за «Оскар» майже 10 тисяч членів Американської Академії кінематографічних мистецтв і наук, великою мірою лідери думок, тобто строката частина тих 5%, які визначають життя суспільства та його зміни. Популярні актори та багаті режисери, впливові продюсери і навіть телеведучі – великі балакучі голови, розмножені і поширені серед екранного електорату. Там, де гамірно, там, де блищить і там де гроші, там вони. Скандали і весілля, протести та інавгурації, злети і падіння, там, де є арена для горлопанів, подіум для представлення чергових дурноверхих нарядів і камери для посмішок з імплантами. Чи це вручення призів чи благодійний аукціон, відкриття виставки чи театральна прем’єра. Соціальна активність таких людей вражає, але при цьому, як писав Альфред Бестер у своєму знаменитому «Тигрі, тигрі», ідуть «мільйони на благодійність і ні цента голодному».

Повна стаття тут: https://zbruc.eu/node/104730