Джон Семюел Вотерс-молодший (народився 22 квітня 1946 року) - американський кінорежисер, письменник, актор і художник. Він здобув популярність на початку 1970-х завдяки своїм трансгресивним культовим фільмам, серед яких "Множинні маніяки" (1970), "Рожеві фламінго" (1972) та "Жіночі проблеми" (1974). Вотерс написав сценарій і зняв комедійний фільм "Лак для волосся" (1988), який згодом був адаптований у хітовий бродвейський мюзикл і музичний фільм 2007 року. ... Серед інших фільмів, які він написав і зняв, - "Відчайдушне життя" (1977), "Поліестер" (1981), "Плаксій" (1990), "Ненька-маніячка" (1994), "Пекер" (1998) і "Сесіл Б. Дементед" (2000). Його фільми містять елементи постмодерністської комедії та сюрреалізму.
«Лак для волосся» - музичний фільм режисера і хореографа Адама Шенкмана. Фільм є адаптацією бродвейського мюзиклу, який у свою чергу заснований на комедії Джона Вотерса «Лак для волосся» 1988 року. Події фільму розгортаються в 1962 році в Балтіморі, головна героїня - Трейсі Тернер - «чарівна товстушка», учениця середньої школи, яка мріє стати знаменитою. Кожного разу після школи вона мчить додому, щоб подивитися по телевізору своє улюблене «Шоу Корні Коллінза», а заодно потанцювати. Одного разу її помічає один з танцюристів шоу і Трейсі незабаром потрапляє на телебачення. Вона швидко стає улюбленицею публіки, але злісна директриса каналу Велма ненавидить її і всіма силами намагається вигнати з шоу.
Після струсу мозку у немолодої Сільвії Стіклс, доброчесної дружини і матері з Балтімора, власниці магазину, прокидається плотське бажання, і жителі Балтімора починають боротьбу благопристойності проти вади.
Сільвія зустрічає місцевого водія вантажівки і розпусника Рей-Рей Перкінса. Разом вони розважуються на повну, занурюються на саме дно низьких інстинктів, тягнучи за собою відданого чоловіка Сільвії, Вона та її дочку, танцівницю Капріс.
Удень Сінклер Стівенз - солідний директор кінотеатру. А по ночах він стає «божевільним Сесилом Б.» - підпільним кінорежисером і кумиром банди кінонеформалів. Він хоче зняти свій фільм, і ніхто не зможе йому завадити! Не вагаючись ані хвилини, він організовує викрадення відомої голлівудської кіноактриси Хані Уітлок, яка за сюжетом фільму повинна влаштовувати погроми у кінотеатрах, де йдуть голлівудські хіти, і організовувати інші бешкети у громадських місцях. Змушена грати у стрічці, яка знімається у «максимально наближеному до реальності» стилі, вона поступово стає схожою на інших акторів-камікадзе і одним із переконаних солдатів війни проти поганого кіно.
Балтиморський підліток бере у руки потриманий фотоапарат і починає знімати на шляху до слави, незабаром перетворюючись на загальнонаціональну сенсацію і опиняючись перед доленосним вибором між життям і своїм мистецтвом.
Типова американська сім'я - як в рекламі. Великий будинок в Балтіморі. Матуся-домогосподарка: мила, любляча і настільки бездоганна, що того і дивися заспіває. Так, ще чого: коли дітвора йде в школу а чоловік на роботу, вона... вбиває. З вибором чергової жертви проблем немає: досить віддати перевагу іншій дівчинці більш приємну ніж її донечка, накричати на її сина, надіти білі тапці в День праці, не перемотати плівку на початок відеокасети і ваші дні визнані. І вже будьте упевнені, обробить вона вас найвитонченішим способом.
Вейд «Плаксій» Вокер найбезсоромніший і зухваліший розбишака у школі. Його запаморочлива здатність пускати одну єдину сльозу доводить до несамовитості усіх дівчат, особливо красуню – Аллісон. Незабаром Аллісон потрапляє в оточення «Плаксія» і його посіпак. Тепер вона пізнає світ рок-музики і скажених автоперегонів.
"Приємно повненька" підлітка Трейсі Тернблад досягає своєї мрії - стає постійним учасником танцювального шоу Корні Коллінза. Тепер, ставши героїнею шоу, вона починає використовувати свою славу, щоб виступати на захист справ, у які вона вірить, насамперед, рівності у правах. Цим вона накликає на себе гнів колишньої зірки шоу, Ембер фон Тассл, а також маніпулятивних батьків Ембер, які виступають за сегрегацію. Суперництво досягає апогею, коли Ембер і Трейсі змагаються за титул Міс Автошоу 1963 року.
Обдарована гострим нюхом і проклята чоловіком-порнографом-розпусником, матір'ю-паразитом і парою дітей-правопорушників, багатостраждальна Франсін Фішпоу звертається до пляшки, коли її життя розвалюється на шматки - аж поки не з'являється порятунок у вигляді красеня на ім'я Тодд Томпсон.
Тільки що випущена з психлікарні істеричка Пеггі Гревел з дикими криками бігає по будинку. Втім, нормальним голосом в цьому фільмі не розмовляє ніхто. «Як ти міг зґвалтувати сестричку?» - ридаючи, питає вона свого сина років чотирьох. «Ти напевно вже вагітна, шлюха!» - кричить вона трирічній дочці. Разом з пишнотілою чорною служницею Грізельдой Пеггі вбиває чоловіка - і це остання «людська» сцена у фільмі.
А далі за парок потрапляє в казкове місто Мортвіль, яким править вредна королева Карлотта.
Дон Девенпорт проходить шлях від кошмарної підлітки, що мріє отримати на Різдво підбори для ча-ча-ча, до монстрині слави, чиї егоїстичні пориви приводять її на електричний стілець.
Сумнозвісна балтиморська злочинниця і підпільна діячка Дивайн виступає проти Конні та Реймонда Марбл, брудної подружньої пари, які роблять пристрасну спробу принизити її і відібрати титул "Найбруднішої людини в світі", присвоєний їй таблоїдами.
Один день з життя водія, що скоїв наїзд, і його жертви, а також дивні речі, що відбуваються з ними до і після зіткнення (сексуальне насильство з боку божевільного фут-фетишиста, видіння Діви Марії, дивні операції з трансплантації курячих лапок).
