Навіщо вставляти щось на кшталт “середньовічних ультрамаринів”, хто взагалі вигадав цю нудну маячню? (риторичне питання). Ось що буває, коли бракує фантазії. Лор Warhammer Fantasy детально пропрацьований і масштабний, запозичує стиль та концепції з різних народів, племен і королівств, які реально існували в історії: від ацтеків, мая, інків (Люстрія) до середньовічної Англії, іспанських терців, мушкетерів XVIII століття. Тут і катапульти, і гармати, і маги в одному полі! Додайте до цього класичних монстрів — вампірів, зомбі, вовкулаків, духів — і отримаєте безмежний простір для сюжетів, персонажів та подій будь-якого масштабу. А вони роблять ось це… Сумне лайно, яке лише зіпсувало лор своєю нудотою.

Серія фільмів антологій, які зібрали в собі відразу, інопланетне вторгнення, мутантів, роботів, астрал, пекло, маняки, божевільні вчені, альтернативний світ, духи, культи і секти, і все це подано від першої особи. Це той тип фільмів, після котрих, потрібно вийти і подихати свіжим повітрям).

Це краща частина в серії. Швидка, відразлива, божевільна як і вся серія. Це брутальний, кровавий атракціон, спрямований щоб максимально шокувати глядача.

Цей фільм як сни при температурі 40. Но це не робить його поганим).

Цікавий підхід, але очікував значно більшого, а вийшло таке собі.

Дуже чекаю!

Мушу відзначити, що це справді класний серіал, адже попри мою нелюбов до романтики покидьків (бандитської тематики), я подивився його повністю й залишився задоволеним.
Мені подобалося, як деякі організації та особи давали мерзотникам жорстку відсіч, і за цим було цікаво спостерігати.

Цікава задумка, но не можу розповісти про враження, без спойлера, до того, це звучало б як заголовок низько-пробного жарта). Це кіно зайде, далеко не кожному.

Я так зрозумів, що це явно варте уваги, треба подивитись.

Я знаю живий приклад такого. Знаю жінку, яка витратила на покидька (з турції, який втерся їй в довіру), запозичені гроші, і залишилась ні з чим.

"До пана лисого" вони закрили цей серіал, так він мав різні ляпи й косяки, деякі серії і події, були дурнуватими, но в цілому, цей серіал був класний. Він сильно відрізнявся підходом і подачею, без надійного світу, ніж наприклад "Ходячі Мерці" та інші зомбі-серіали. Тут в кожній серії, була постійна напруга, де вдало відображали стрес, страх, цинічні і геройські вчинки, різного сорту, переляканих людей, без сверх всяких непереможних і безсмертних над-людей. Серіал тримав темп, з таким підходам що - замість довгих діалогів, було більше дій, і це було весело. І окремо відмічу, дуже класний, моторошний музичний супровід.
Ще кажуть що це "спін-офф" зомбі серіала "Нації Зет".
Тут нічого нема спільного з "Nation Z".
"Nation Z" був комедійним, веселим зомбі бойовиком, з персонажами як в грі "Бордерлендс", різними зомбі мутантами та пафосними злодіями.
Black Summer - це біганина, цинічні вчинки, страх, гнітюча атмосфера безнадії, де події постійно перемикаються в часовій шкалі, від персонажа який вроді як головний герой, до персонажа який був у кадрі на фоні, і ні один з них немає сюжетного безсмертя, хоч деякі виживають довше інших.

Памятаю цю незвичну документалку, ідея гарна, як і реалізація, в цілому класний проект, шкода нема ні укр. озвучки, ні де подивитись...

Розчарував цей серіал.

Чекаємо укр. озвучку).

Підсадила малечу). Я теж своїх)). Усе почалося, коли я помітив, який жах, яку психоделіку і порожнечу споживає моя дитина в YouTube (на той час усе було набагато гірше, ніж сьогодні).
Я подумав: просто заборонити буде тупо, потрібно щось натомість запропонувати і "рекламувати" це. Було складно, бо за довгий час перегляду, відверто тупих і пустих відео, в дитини не було жодного бажання дивитися щось змістовне — це перетворилося на звичку. Але моя наполегливість з часом дала плоди. Хоч інколи не обходилося без заборон, усе пройшло, можна сказати, лайтово).
Це перетворилося на своєрідну археологію: щоразу у вільний час, увечері після роботи, я сидів у гуглі, копирсався у своїй пам'яті (тоді ще не існувало GPT) і записував ідеї, щоб мати варіанти на питання: "ТАТО! ТАТУ! Мені нудно! Що будемо дивитись?". А інколи й сам надокучав: "Пішли щось подивимося". Більшість із того всього дивитися було відверто тяжко, але вечори, проведені разом зі своєю маленькою людиною, для мене безцінні.