Історія шлюбу Фернана Магеллана та Беатріс Барбоси, укладеного 1517 року в Севільї. Фільм зосереджується на їхніх коротких, але щасливих митях разом перед відплиттям Магеллана в експедицію під прапором іспанської корони.
Молодий чоловік Марк знімає на кінокамеру повію. Він знімає спотворене жахом обличчя, коли камера наближається до неї. У цей час з ніжки штатива раптово висовується піку і вбиває її. Також він знімає, яктруп повії забирає поліція. Марк фотографує оголених молодих жінок у студії, розташованій під бутиком, власник якого приторговує фотографіями голих жінок.
У Джефа Кохелена за день до весілля загинула наречена. Через час він знайомиться в поїзді з молодою жінкою Елен, тітка якої живе по сусідству з Джефом, і вони захоплюються один одним. Але дивні речі починають відбуватися з Джефом: у його коня раптом опинилася зламана нога; картина, що висить у нього в будинку, змінила свій колір; собака, що виє ночами. Доктор говорить Елен, що Джеф небезпечний для суспільства, оскільки хворий на параною з манією переслідування, і радить їй залишити його. Елен намагається сама розібратися у всьому...
Музикант, який страждає на безсоння, зустрічає під час концерту таємничу незнайомку. Ця зустріч стає відправною точкою його заплутаної одіссеї та ставить під сумнів усе, що, як він думав, знав про себе.
Кожне місце має власну історію. І як не крути, а звичайний будинок у Новій Англії може розповісти чимало: від майбуття до давно минулих часів, як-от часи Громадянської війни. Або навіть зануритися в період, коли місцевими галявинами бродили мамонти. Це історія однієї родини і водночас сотні інших родин, які жили, кохали, втрачали і боролися за щастя саме тут, у цьому нічим не примітному будинку.
Втікаючи з повоєнної Європи, архітектор-візіонер Лазло Тот прибуває в Америку, щоб відбудувати своє життя, кар’єру та шлюб із дружиною Ержебет, з якою його, через зміну кордонів і режимів, розлучила війна. Самотній в чужій країні Лазло оселяється в Пенсильванії, де заможний і видатний промисловець Гаррісон Лі Ван Бюрен визнає його талант до будівництва. Але влада та спадок здобуваються дорогою ціною…
У стрічці показана історія 20-річного Даніеля, який зазнає духовної трансформації під час перебування у юнацькій колонії. Злочин, який він скоїв, стає на заваді його вступу до семінарії. Після дострокового звільнення, хлопця відправляють працювати на столярню, але той не думає полишати свою мрію і представляється парафіянам священником. Невдовзі місцевий пробощ їде на лікування і просить Данієля заступити його ненадовго у костелі.
Фільм малює тонкий і майже невагомий портрет внутрішнього світу молодої жінки, відмовляючись від прямого психологізму на користь жестів, пауз і ледь помітних дій. Її повсякденні рухи, зустрічі та мовчання поступово відкривають емоції, які важко висловити словами. Через дрібниці побуту, ритм простору й відчуття часу глядач занурюється у стан героїні, де пам’ять, самотність і крихкі надії набувають особливої сили. Це медитативне спостереження за життям, у якому сенс народжується не з подій, а з настрою та присутності.
Майже без слів фільм спостерігає за життям кількох мешканців міста: молодої жінки, що живе на самоті, літнього безхатька біля річки, поліцейського, відвідувачів бару та двох студентів. Їхні буденні маршрути здаються не пов’язаними, але через спогади та ретельно вибудувані флешбеки між ними поступово проявляються невидимі нитки. Тиша, міський ритм і дрібні жести стають мовою, через яку розкриваються самотність, випадкові зустрічі й людська взаємозалежність. Це споглядальна кіномедитація про місто, де кожна історія відлунює в іншій.
Театральний актор і режисер Юсуке раптово втрачає кохану дружину. Через два роки чоловік отримує роботу на театральному фестивалі, куди приїздить на своєму авто. Через проблеми із зором він змушений користуватися послугами водійки, небалакучої Місакі. За час, проведений із нею, Юсуке переосмислює свої стосунки з дружиною.
Лінсі — військова інженерка, яка повертається до США з Афганістану після черепно-мозкової травми. Фільм розповідає про те, як вона справляється з посттравматичним синдромом та намагається повернутись до звичного життя.
Молода дизайнерка Со Йон працює у хмарочосі в Сеулі, але страждає на запаморочення, перебуваючи високо над землею. Її життя змінюється, коли вона знайомиться з чоловіком, який працює на фасаді будівлі та спускається по мотузках, ремонтує вікна. Між ними виникає незвичний зв’язок, що зароджується через скло та висоту. Паралельно героїня приховує складні стосунки та емоційні травми, а зовнішні події випробовують її психіку. Це історія про крихкість людських почуттів, страх висоти та прагнення до близькості попри ізоляцію сучасного міського життя.
