За брежнєвської доби Андрій Філіпов був одним з найвідоміших диригентів СРСР та керував славнозвісним оркестром Великого театру. Але після того, як він не схотів звільняти з роботи музикантів, через їх єврейське походження, його самого було звільнено у самий розквіт слави. Тридцять років потому він все ще працює в Великому, але тепер він...прибиральник! Одного вечора Андрій допізна прибирав у кабінеті директора театру та випадково натрапив на лист, в якому йшлося про запрошення оркестру Великого театру на гастролі до Парижу. Раптом, Андрієві спала на думку геніальна ідея: а чом би не об’єднати старих друзів-музик, що перебиваються з хліба на воду, та не майнути у Париж, видавши себе за оркестр Великого? Нарешті, з’явилася довгоочікувана можливість взяти реванш за роки мовчання.
1953 рік. Глухе румунське село. Вже 8 років, як країна опинилася у соцтаборі, але комуністам ніяк не вдається звабити принадами світлого майбутнього місцевих селян. Попри всі зусилля агітаторів, люди неохоче вступають до Комуністичної Партії, і взагалі, Румунія досі лишається 100% центральноєвропейською капіталістичною країною за ментальністю. Саме в цей час молоді Янку та Мара вирішують одружитися. Батьки запрошують гостей, ріжуть корови й свині та дістають з льохів добірне румунське вино. Та от невдача! Несподівано помирає радянський вождь Іосіф Сталін і комуністи на 7 днів забороняють будь-які забави, в акурат перед самісіньким весіллям! Невже доведеться викидати наїдки та виливати трунки? Ні! Весілля таки вирішують зіграти, але тихо...
За збігом обставин мама Хораціо не встигла купити йому той подарунок, який він хотів. Їй соромно, тим більше, що батько Хораціо кинув їх, і тому вона збрехала, ніби Мош Кречун (Санта Клаус на румунській) не зміг прийти, але сказав, щоб вони пішли в торговий центр, де можуть купити Хораціо все, що він забажає.
У торговому центрі Хораціо втрачається, поки його мама стоїть зовні з техніками з автосервісу, яких вона викликала, щоб полагодили її машину. Після того, як Хораціо знайомиться з дівчинкою-циганкою (злодюжкою, але з добрим серцем), він натрапляє на банду поганих дорослих злодіїв, переодягнених у Санта-Клаусів, які готуються пограбувати ювелірний магазин.
Екранізація маленької життєвої історії - під час війни в Югославії в 1999 році потяг з обладнанням для радарної станції, яку потрібно розгорнути в Косово, затримується на сільському залізничному вокзаі в Румунії через відсутність кількох митних паперів. Начальник вокзалу, корумпований злодій, у якого свої давні сімейні рахунки з американцями робить все, аби зробити їхнє перебування під своєю владою якомога гіршим, натомість мер та жителі ставляться до військових з прихильністю.
Суворе літо 1941 року. Єврейська община маленького румунського села збирається побудувати справжній потяг і бігти на ньому від нацистів до Палестини.
До процесу євреї підходять серйозно і діловито - всім селом збирають гроші на потяг, голять бороди, вивчають німецький і репетирують ролі власних гнобителів. Їх волею до життя і незламним бажанням вижити потяг стає на рейки і відправляється в довгу, неймовірну подорож, повну небезпек, розчарувань, відчаю і абсурду...
Голлівудський каскадер отримує травму після невдалого трюка й потрапляє до лос-анджелеського шпиталю. Він у відчаї, бо до одного лиха, як воно часто буває, липне інше, ім’я якому – нещасливе кохання. Героя на ім’я Рой – від цього, майже смертельного, відчаю – рятує дівчинка, якій він, зважаючи на деякі обставини та плани, розповідає свою чудернацьку казку з продовженням. Реальність і вимисел, історичні персонажі та міфічні герої, характери яких списані з «мешканців» клініки, бувальщини і фантазія дивовижно переплітаються у цих позамежних історіях.
Коли фермер Еме Пігрене втрачає дружину, його не те щоб охоплює смуток, його більше непокоїть обсяг роботи, яка тепер лягає на його плечі. У пошуках нової дружини він вирушає до Румунії, де зустрічає Елену.
Головний герой цієї картини на ім’я Крісті є поліцейським, що він відмовляється від арешту хлопця, який, за інформацією, запропонував шкільним приятелям гашиш. Крісті вважає, що закон, так чи так, незабаром зміниться, і він не хоче ламати життя безвідповідальному підлітку, не хоче цим обтяжувати свою совість. Але для начальника Крісті слово «совість» має зовсім інше значення…
Для головного героя, поліцейського, совість – це щось усередині людини, вона перешкоджає робити щось погане, таке, про що шкодуватимеш. На це начальник відповідає тим, що розігрує майже цирковий номер із читанням тлумачного словника. Словник, як і закон, ніби дає досить прозорі відповіді, але життя є складнішим.
