Кафе "Централ" на привокзальній площі всього лише місце, де можна почекати свій потяг. Але для багатьох його відвідувачів це й притулок, де можна сховатися від життя, від її жалів і порожніх ілюзій. Їх щоденні буденні бесіди складаються в хор самотніх сердець, що шукають тепла і участі один в одному. Життя кафе вибивається із звичної колії, коли один з його завсідників, Херард, заходить, щоб повідомити про свій від'їзд і назавжди попрощатися, своєю подругою Паулою, господаркою кафе і його дочкою з друзями.
В кінці 16-го століття переслідування протестантизму та загальне невдоволення правління Габсбургів призводять в Нідерландах призводять до широкомасштабного розкрадання і осквернення церков, що тільки розлютило Іспанську інквізицію та призвело Нідерландська революції (Вісімдесятирічна війна).
Молода дівчина - Філейн - їде відвідати до Нью-Йорка свого бойфренда Макса, починаючого актора. Там вона дізнається, що Макс зраджує її прямо на сцені, беручи участь в експериментальній постановці в ролі Ромео. Після цього характер Філейн різко міняється. Вона перетворюється на справжнє стерво...
Суворе літо 1941 року. Єврейська община маленького румунського села збирається побудувати справжній потяг і бігти на ньому від нацистів до Палестини.
До процесу євреї підходять серйозно і діловито - всім селом збирають гроші на потяг, голять бороди, вивчають німецький і репетирують ролі власних гнобителів. Їх волею до життя і незламним бажанням вижити потяг стає на рейки і відправляється в довгу, неймовірну подорож, повну небезпек, розчарувань, відчаю і абсурду...
Кіт не може мати дітей і усвідомленість цього отруює їй життя. До того ж вона втомилася нескінченно читати субтитри в серіалах своєму неписьменному чоловікові і в один прекрасний день вирішує найняти йому вчительку. Так в житті подружжя з’являється симпатична 30-річна Олена.
Група цілком розумних, освічених людей вирішують зреагувати на існування в суспільтві культу інтелекту, позбавленого мети, значення, творчого підходу, тому вони живуть в комуні "ідіотів". Їх головним занняттям стає виходити у світ нормальних людей і вдавати розумово відсталих. Вони якомога більше стараються змусити людей почуватися роздратованими, засмученими, висміяними, розлюченими, шокованими. Фільм починається тим, що заблукала душа приєднується до їх незвичайної компанії та знайомиться з їх лідером, що слабує на манію величі.
Багатий архітектор Філіп Емменталь зі Швейцарії купує кілька ігрових салонів, розташованих у Кіото. Кермо влади закладами він віддає своєму трохи дивному синові Сторі. Незабаром помирає дружина багатія, і разом із сином вдівець обирає шлях духовних і еротичних пошуків. Так, його маєток у Женеві перетворюється на гарем, де не існує заборон.
Дія фільму розгортається протягом 40 років і оповідає про п'ять поколінь однієї родини незалежних жінок, і глави їх незвичайного сімейства, Антонії. Незабаром після Другої світової війни вона повертається до свого рідного селища з дочкою...
Керолайн – офіціантка, якій ніяк не щастить у коханні. Адам – сором'язливий прибиральник, який працює поруч. Він приховує свою симпатію і навіть не наважується заговорити до неї. Усе змінюється одного зимового вечора, коли на дівчину нападають двоє злочинців. Адам – завдяки щасливому випадку опинився поряд.
Джастiн (Анiстон) - 30-рiчна продавщиця з маленької крамницi, яка ненавидить власне нудне життя, роботу та свого дурнуватого чоловiка - маляра (Райллi). Одного дня вона зустрiчаe однодумця - 22-рiчного Тома (Гiлленхаал), який обожнюe Холдена Колфiлда i мрiє втекти вiд байдужих батькiв. Проте роман мiж героями не приносить їм щастя... Автори цього фiльму спецiально чекали, коли Анiстон отримаe творчу свободу пiсля зйомок чергового сезону серiалу "Друзi", тому робота над картиною проходила у березнi, квiтнi та травнi 2001 р. Однак стрiчка Артети навряд чи зацiкавить прихильникiв зiрки телебачення: створений нею образ анiтрохи не нагадує її життєрадiсних героїнь з "Друзiв" та романтичних комедiй "Об'єкт мого захоплення" i "Портрет досконалостi". Прем'єра "Хорошої дiвчинки" вiдбулася у сiчнi 2002 р. на улюбленому фестивалi американських незалежних кiнематографiстiв "Санденс", де Артета та сценарист Майкл Вайт представляли й свою попередню спiльну роботу - "Чак i Бак", також присвячену аналiзу самотностi людини у суспiльствi. Похмура "депресивна" картина про скалiченi долi та втраченi можливостi не дає однозначних вiдповiдей на поставленi питання; разом з головними персонажами глядач змушений вирiшувати, що є кращим у данiй ситуацiї: побут, щоденнi клопоти i турботи, якi поступово вбивають у людинi мрiї про iнше життя, або маленький саморуйнiвний бунт, котрий гарантує змiни, але далеко не завжди на краще.