20 грудня 1989 року, останні дні режиму Чаушеску. Армія жорстоко придушує повстання в Тімішоарі, проте цю інформацію намагаються приховати. Шестеро випадкових людей опиняються в епіцентрі, навіть не усвідомлюючи цього. Телережисер шукає спосіб врятувати своє новорічне шоу після того, як головна акторка покидає знімальний майданчик. Він обирає театральну актрису, яка ніяк не може додзвонитися до свого колишнього в Тімішоарі. Тим часом син режисера планує втекти до Юґославії, перепливши Дунай. За ним стежить офіцер таємної поліції «Секурітате», який намагається перевезти свою матір з будинку, що мають знести, до нової квартири, яку вона терпіти не може. Переїздом займається робітник фабрики — він панікує, дізнавшися, що його син пише листа Святому Миколаю, в якому розповідає, що батько бажає смерті Чаушеску. Життя героїв, що перебувають під постійним невидимим наглядом «Секурітате», переплітаються в трагікомедії, кульмінацією якої стає неочікуваний вибух петарди, яка призводить до революції.
Іліє — простий румунський коп, який хоче змінити міську метушню на спокійну роботу в селищі поблизу українського кордону. Він марить власним вишневим садком та очікує на розмірене й безтурботне життя, позбавлене клопотів. Але мрії Іліє розбиваються об сувору провінційну реальність, коли він отримує телефонний дзвінок з повідомленням про вбивство.
Дія відбувається у важкий для людей час, коли на Землі настає глобальна катастрофа. Відбувається ядерна атака, після чого кілька героїв, які дивом вижили, знаходять притулок у якомусь підвалі. Таким чином незнайомці у будь-який спосіб намагаються врятуватися від радіоактивного дощу, який несе всім смерть.
У вчительки елітної бухарестської школи Емі велика проблема — чоловік навіщось злив в інтернет їхнє спільне відео інтимного характеру. Спроби зупинити розповсюдження порноролика ні до чого не приводять: інтернет, як то кажуть, все пам’ятає. На фоні цього директриса скликає батьківські збори, щоб на них вирішити долю Емі — виганяти її з роботи або ж залишити, забувши про це непорозуміння. Думки, звісно ж, розбігаються.
Від світу відлучена, у глухому румунському селі, вдова й мати трьох чад повинна будь-якою ціною вберегти залишки своєї родини від старого друга, який став їм ворогом
На текстильній фабриці десь у робітничій Туреччині один із працівників користується несправною машиною, не вживаючи відповідних запобіжних заходів, і отримує серйозну травму, через яку його госпіталізують. Відповідальність за те, щоб чоловік був у безпеці та отримав ресурси для одужання лягає на власників фабрики, які відчувають тягар не лише по забезпеченню одужання свого працівника заради поновлення його на роботі, а й тому, що вони виходять винними за те, що поставили його в становище, де така подія може статися.
Найбільше навантаження бере на себе Кадір, син власника фабрики, який, у свою чергу, повільно "пересідає за кермо". Етичний і порядний чоловік, який не хоче, щоб комусь було завдано шкоди, він намагається примирити власне співчуття до свого серйозно пораненого співробітника з тиском своїх колег, які розглядають цю подію як звичайну адміністративну проблему, яку необхідно вирішити за стандартною процедурою. Проте, коли стає зрозуміло, що аварія була набагато серйознішою, ніж вони очікували, а наслідки більш значні, Кадір стикається з серйозними проблемами, як юридичними, так і психологічними.