Перед марвелівцями стояло надскладне завдання - поєднати у одному фільмі надмірну кількість персонажів. Особисто я нарахувала 19 позитивних героїв, це без загалом другорядних Бакі, Хеймдала і Родса. Не знаю, може кого і забула. Виділити кожному із них хоч трохи екранного часу і вплести їх у єдине полотно - взагалі ідея майже безпрецедентна і тим притягує. Завдання, звісно, дещо полегшувалося тим фактом, що всі вказані герої і їх взаємини вже розкривалися у більш ранніх сольниках і перших двох частинах "Месників", тож треба було просто переміксувати між собою тих, хто ще не зустрічався, і спостерігати за цим у принципі було цікаво.
Тим не менш, через велику кількість дійових осіб виникла необхідність тримати у полі зору водночас кілька локацій. Ідея гарна, бо особисто я не уявляю, як можна було б стежити за 19 персонажами у одній сцені. Але місць дії багато, деякі персонажі за весь фільм так і не зустрілися і через це кінокартина трохи розпадається на епізоди і лінії різно ... ї вдалості, працюючи то як героїчний епос, то як космоопера. Моя особиста думка: найцікавіше спостерігати за лінією Старка і його попутників, найдивніша - лінія Тора. На фоні цих двох ліній "земні" месники трохи губляться, особливо Чорна Пантера, якого взагалі не видно (видно, вирішили, що всі і так про нього пам'ятають через недавній сольник).
Прямий нерозривний зв'язок із попередніми кінокартинами, завдяки якому кіновсесвіт "Марвел" вже давно перетворився на щось на зразок високобюджетного телесеріалу, грає на руку сценаристам і викликає у відданих фанатів відчуття любовної продуманості, але в той же час і недобро жартує над рештою глядачів, які попередні фільми не бачили або вже підзабули деталі. І не факт, що вони зрадіють необхідності сидіти і згадувати, наприклад, хто такий Бакі, що за сила у Ванди або чому одна половина месників принципово не спілкується із другою. Та вочевидь, у даній ситуації Марвел доводиться обирати, знімати масштабне кіно для фанатів чи щось принципово нове для всіх інших. Вони обрали фанатів, і їх позиція має право на існування.
Так само любовно, крок за кроком, у попередніх фільмах нас підводили до Таноса із його специфічними ювелірними смаками, тож у даній кінокартині лишилося розповісти тільки про камінь душі. Загалом, Танос - найвдаліша складова картини, бо персонажу навіть прописали більш-менш адекватну (для комікса) мотивацію, яка пояснює його бажання і поведінку. Звісно ж, питань вона теж викликає немало. Наприклад, чому саме "половина Всесвіту"? Є і недонаселені планети, є зовсім ненаселені, є дуже перенаселені, може варто якось вибірково підходити? А на багатьох планетах, наприклад, не Землі, проблема не скільки у перенаселенні, скільки у концентрації великої частини ресурсів у руках малої кількості людей. Цю проблему як ви, пане Танос, як гуманіст, пропонуєте вирішувати? Але щось я захопилася...
Виписуючи образ Таноса, Марвел змогли уникнути ще однієї важливої, характерної для багатьох коміксів, проблеми, коли спершу створюється надсильний негативний персонаж, якого майже неможливо перемогти (для драматизму), а потім він починає стрімко слабшати або втрачати інтелект, бо треба ж його якось перемогти. Із Таносом - не так, а чому - дивіться кіно :-)
Із плюсів також варто зазначити підхід до окремих батальних сцен, які побудовані не за принципом "більше стріляй, більше бігай", а виписані як реалізація спільного плану персонажів, який вдається внаслідок їх продуманої і злагодженої взаємодії.
Головною ж проблемою вказаного коміксу, як не дивно, лишається коміксовість, яка, з одного боку, розв'язує руки творцям, дозволяючи їм робити з персонажами все, що завгодно, а з іншого - традиційно викликає безліч логічних запитань. То ми мало не вмираємо після сильного удару об землю, то ногами "з толкача" заводимо нейтронну зірку. Тут в попередньому фільмі молот Тора Хела розкришила як хлібину і він навчився справлятися без нього, то йому тепер потрібен аналог молота у боротьбі проти ще більш сильного Таноса. Тут останній користується каменем реальності, тут абсолютно про нього забуває. А чого варта сцена із Локі, що кинувся проявляти геройство, абсолютно цьому персонажу не властиве? Писати можна довго. Питання про самі камені і особливості їх функціонування взагалі потягнуть на окремий зошит. Але найдужче, мабуть, порадував вакандійський купол, який витримує вибухи, але прошкрібається за допомогою кігтів інопланетних почвар.
Також неприємно вразила мала кількість фірмового марвелівського гумору, а там, де видно було, що хотіли пожартувати, іноді виходило десь на рівні "Вартових галактики - 2", а хотілося б більше жартів на рівні "Залізної людини 1,2,3", або хоча б уже на рівні третього "Тора".
Тим не менш, мені як фанату сподобалося, бо комікс як жанр має одне головне завдання - розважати глядача, усе інше доволі другорядне. Розважитися під час переляду вийде.
Резюмую: враження полемічні, та абсолютно точно можу сказати одне: фільм - переважно для фанатів, людей, які бачили і пам'ятають все, що було раніше, дуже люблять цих персонажів, їх взаємодію, нові світи і так далі. Абсолютно сторонній людині, яка "не в темі", майже гарантовано не сподобається.
Як на мене фільм слабенький в порівнянні з попереднім "Тор - Раґнарьок". Надто багато головних героїв, забагато драматизму, що не властиво фільмам з серії Marvel. Для глядачів, котрі не знайомі з попередніми серіями та героями, буде важко орієнтуватися, що відбувається у "Війні Нескінченності". Особисто я не переглядав наприклад "Вартових Галактики" і не розумів їхніх мотивів. Халк вже не всесильний. Тор виглядає якимсь переможеним. Дії Залізної Людини - це спроби показати всемогутність техніки над чимось, що важко пояснити наукою - чарами. І так далі. Якщо попередні серії я переглядав не один раз, то до "Війни Нескінченності" повертатися вже не хочеться.
Ось і подивився я найдовгоочікуваній фільм цього і дійсно вражений. Братам Руссо вдалось вмістити на екрані незліченну кількість персонажів і при тому виділити кожному свій екранний час, фільм не перетворюється в незрозумілу солянку, всі герої на своєму місці. Обіцяна крутість головного злодія Таноса була присутня, йому виділили найбільшу кількість екранного часу і персонаж вийшов дійсно дуже добре прописаним, з цікавою мотивацією. Найбільше сподобалась сюжетна арка з Гаморою, саме в в фіналі цієї арки, на мою думку, особистість Таноса розкрита найкраще. Окрім Таноса було цікаво спостерігати за взаєминами Старка і Стренджа та Тора з усією командою Вартових, особливо Старлордом. Не дивлячись на драматизм і епічність подій фільму, в ньому присутньо доволі багато різноманітних жартів, які розставлені досить влучно, хоч деякі були зайві. Особлива секретність під час зйомок і промокомпанії фільму зіграла дуже високу роль - моменти, які повинні шокувати, вони шокують. Те як заховали камінь д ... уші і який персонаж з ним пов'язаний - це просто неймовірно. Ну і про розв'язку не сказати не можу - вона мегаепічна. З акторами тут погано бути не може, кожного по трохи, особливо цікаво було подивитись на "нестандартного" Пітера Дінклейджа. Про акторську гру можна сказати практично те само, персонажі такі ж як і в минулих фільмах, хоча для людей які не дивились попередні частини це нічого не скаже. А ось що для багатьох головне так це екшн, і він тут першокласного ґатунку, брати Руссо показали своє вміння цікаво ставити екшн-сцени ще в Другій Війні і Протистоянні і для Месників вони виклались на 100%. Епічність яка йде з екрану - захоплює... На мою думку Війна Нескінченності це найепічніший фільм з часів Володаря Перснів і Гладіатора. До візуалу претензій немає, робота була пророблена неймовірна, Марвел реабілітувались після слабких спецефектів з Чорної Пантери і третього Тора.
Коротше кажучи треті Месники - це блокбастерний шедевр! Епічно, неочікувано, красиво, нескінченно... В фільму є мабуть один недолік - після закінчення перегляду потрібно повертатись у реальний світ. Будемо вдячні Марвел за той неймовірний світ, який ми спостерігаємо вже десять років! З нетерпінням чекаю четверту частину, ну і звісно сольний фільм про персонажа, якого протизерили в сцені після титрів.