Спочатку певна сатира/комедія на фоні "далекого" (бо не з нашою історією про "таке" казати) тоталітаризму, пропаганди. А ось далі… Життя «вибиває» з колії, війна приходить все ближче (хоча і не надто, комедія нею і залишається), що поступово руйнує ту всю їх «ідилію». Так, то все показано з деякою алегорією, але то і ближче до сприйняття дітей (якими і є головні герої), які не мислять «широко фактами». Хоча, не сказати що такі "ідеї" далекі дорослим.
Виростити гітлера просто коли ти дитина. А от що робити з цілим народом який зростив фюрера і під його керівництвом вбиває? І які в нього шанси стати дорослим? ДжоДжо позбувся свого гітлера. І це захопливо спостерігати. А як подорослішати цілому народу, що має колективний запит на фюрера і успішно його реалізує? Може хороше мистецтво як цей фільм спонукає їх рефлексувати? чи хоча б створить запит?...