Меню (2022)

Оля Колесник 10 квітня 2023, 20:42

На перший погляд МЕНЮ нагадує кулінарний артхаус з нотками трилера. Але якщо придивитися ближче, перед нами багатошаровий фільм з кількома розділами, який, подібно до ресторанного меню, відкривається поступово.

Розділ перший - це сатира, пряма, жорстока, без будь-яких прикрас, на всю культуру їжі та промисловість в цілому. Яка абсолютно втратила будь-які зв'язки з реальним світом, створила з молекулярної авангардної кухні "культ" - і тепер намагається нав'язати ідею, що камені зі слизом - це неймовірно смачно, а якщо ви цього не розумієте, то вам немає місця в цьому елітному світі. Людей з критичним мисленням взагалі не допускають до святині, адже вони починають ставити під сумнів все, зокрема адекватність, наявність мозку та власної думки у людей, яким можна нав'язати ідею, що "слюна бобра з гранульованою м'ятою" - це смачно.

Розділ другий - про смак, а точніше про його відсутність до роботи, до життя, до речей, які тебе радували та надиха ... ли. Про кризу генія творця - як в гонитві за славою, загальним захопленням, бажанням постійно бути першим, втратити всю людяність та повністю емоційно згоріти. Перетворитись на функціонального робота з догораючими залишками емпатії. Про смак, що нав'язаний суспільством - адже це стильно, модно, це унікально. Страх бути не прийнятим настільки сильний, що ти спалюєш всі свої рецептори смаку та здорового глузду лише щоб не бути вигнаним. Адже тобі сказали, що ти повинен це любити, і ти любиш, і буде дуже соромно, якщо раптом не знайдеш в цьому сенсу.

Розділ третій - грецька трагедія з релігійними мотивами. Тут шеф-кухар, подібно до героя міфів Танталу, запрошує сучасних богів - впливових і багатих людей - на обід, щоб перевірити, чи справді вони боги. Як месія, він організовує майже таємну вечерю - але замість 12 апостолів ми маємо уособлення смертних гріхів - обжерливість, жадібність, гордість, гнів, а сам він ніхто інший як просто депресивний психопат з комплексом Бога, який порівнює своїх гостей з худобою. Причому порівняння з худобою набуває реальних рис, коли гостям прямо кажуть, що вони могли щось змінити, але вони вирішили безрезультатно слідувати вказівкам. І тут ідеально підходить цитата Мартина Лютера Кінга "Із болісного досвіду ми знаємо, що пригноблювач ніколи не дарує свободу добровільно, пригноблені повинні вимагати її", - провокуючи гостей до якоїсь дії, але вони продовжують просто сидіти. Тільки у однієї героїв вистачило духу, щоб зробити щось за для свого порятунку. Не менш важливе питання сліпого ідолопоклонства, як думка вашого кумира про вас може вплинути на ваші рішення, довести до самогубства (ваш особистий бог не оцінив вашу роботу) або підштовхнути до вбивства, щоб позбутися конкурента, бо Божество говорило з ним на два рази більше, ніж з вами. Все це добре ілюструють як деякі гості і ціла команда кухарів - фанатично віддані, готові виконати будь-яку команду свого особистого Бога.

МЕНЮ - це чудовий сатиричний трилер на сучасне суспільство. Тут одразу піднімається багато актуальних питань - соціальна нерівність, людська гордість, корпоративна етика, фанатична відданість професії, яка призводить до вигорання та психічного відхилення, що може призвести до повної втрати людяності. Читати далі

rage 31 січня 2023, 8:23

Попередження: рецензія містить спойлери

Показати рецензію

Ніяких очікувань не було, навіть трейлер не переглянутий, але фільм розчарував. Меню складав нетямущий чел.

Не буду глибоководно аналізувати прозаїчність всього сюжету, подвійне дно (бо як на мене фільм пробив два дна *гег*) і всяке таке, що нам - звичайним глядачам, не зрозуміти.

Ремарка:
Просто не люблю фільми, які щось крутять вертять просто так, *бо це ефектно виглядає. Мої кенти хвалять цей фільм, - "прикольний, якийсь нестандатрний". Крінжа.

*СПОЙЛЕР*

Назву проблеми фільму, а ви собі кричіть: чому і як ці клієнти були такими поганими або заслуговували на свою долю(те що нам пояснили недостатньо); навіщо йому розповідати хоча б одному з них, що він задумав; і який сенс створювати фальшиву берегову охорону, звідки він знав, що вона взагалі знадобиться, враховуючи, що персонал не був готовий до заміни одного з клієнтів(ну так так, та азіатка одразу взнала, що відбулась заміна, могла доповісти, це могли підготувати, але блін, ні); чого там була його мамка?; як головна героїня-ескортниця не тільки зрозуміє, як запустити катер, але й керує ним у темряві; ескортниця не тільки вміє керувати, а ще й байдуже ставиться до людей, які залишились на острові, просто пофіг на них, поїм бургер, хахахха; і чому всі так легко приймають десерт? боже, ну і крінжа, дайте відпір, неможливо зламати людський дух за декілька годин.

У фільмі був хороший темп, але напрямок, у якому він рухався, навіть хто зрештою виживе, був надто очевидним вже на початку.

Джон Легуізамо (зірка)- найкраще зіграв, але мабуть тому, що він грав свої ролі з трешових комедій у триллері. Ніколас Голт (Тайлер) - клас, бісишся від його одержимості, а це означає, що він зіграв на ура. Марго - дефолтна тянка з фільму жахів, яка одразу все січе, але ніхто її не розуміє. Шеф - прісний і стандатрний антагоніст. Решта просто бє.

Не раджу, але яке вам діло. Правда, Вова - фанат дітей кукурудзів? :3
(не хочу перевіряти на помилки текст, тому миріться)

Настіннячко 26 листопада 2022, 23:02

Люблю дивитись фільми, про які я не знаю нічого. Тут я знала, що буде Файнс і Аня, жанр: триллер, драма, і пару позитивних реакцій від твіттерських. Мені цього вистачило і я навмисно не читала опис. Ну і мастер-шеф давно дивлюсь. Знаю, що таке амюз буш.
І перше ж, що відбувається, це акторська гра, яка максимально чіпляє увагу і вже не можеш відірватись (ну, і очі Ані, звісно, на великому екрані). На самому початку ще і думаєш, що добре, що взяли поп-корн, а то тут про їжу. Потім заявляється він. Файнс. Який просто своєю присутністю дає зрозуміти, що це не просто кіно про високу кухню. До цього, це все були просто заготовки, а тепер починається приготування.
І тут вже отой самий баланс. Бо фільм досить гіркий, дуже сатиричний, місцями карикатурний, приправлений гумором, на тлі жахів, і це все під соусом гри акторів.
Правда, сама напруга мені сподобалась більше в першій частині фільму, коли ти ще тільки відчуваєш напругу, але не знаєш чому.
Головне, що тут мало, так званих, твіст ... ів. А все розвивається плавно, від закуски до десерту.
Ну, і фільм залишає дуже багато питань, які не потребуть відповіді, до цього треба бути готовим. Читати далі