Фільм дуже сподобався і тепер я чекаю на продовження. Сюжет, акторська гра та інше, що традиційно відмічають в кіно - на рівні, але є дещо, що особисто мені, "кинулось" в очі - "косяк" так би мовити. Я кажу про відсутність важкого вибору у героїв. Так, був один на початку - близький до важкого, коли Кітнісс пішла на бійню замість своєї молодшої сестри. Однак в тому й справа, що той вибір лише близький до важкого. Емоційний стан головної героїні та й сама ситуація була така, що не дала Кітнісс все зважити. Та й навіть якби їй дали обдумати, то я впевнений, що вона б і не скористалася цією можливістю.
Серед двадцяти чотирьох дітей були такі, смерть котрих анітрохи б не "зачепила" глядача. Але є зовсім інші! От я й думав протягом фільму: "Як вона вчинить з ними, якщо...?". Однак нічого вирішувати не прийшлося, так як сценаристи все вирішили самі, раптово умертвивши їх. Вони наче померли самі собою. Я не мазохіст і не якийсь маніяк, та все ж таки, ... якось послабив фільм цей момент. Повіяло банальністю, якщо хочете.
Але як я вже казав: фільм хороший і подивитись його варто.