Дивився цей фільм в дитинстві. Вирішив переглянути.
Це чудовий представник жанру. Більше того один з кращих, а по візуальній складовій кращий, бо давайте чесно, в 20 столітті фільмів на таку тему багато, але так знімати не було можливості. Порівнювати фільм з "Піратами Карибського моря" злочин, бо це казка, фантастика, пригоди. ПКМ - це чудовий атракціон з комедією, мейнстрімним саундтреком, де кораблі являються скоріше аксесуаром, сюжет не зациклюється на морських реалістичних боях. "Володар морів" спрямований на реалізм, передачу тієї атмосфери морських баталій та подорожей морями та океанами. Це чудовий фільм і він вартий вашої уваги. Я впевнений, що ви такого фільму більше не зустрінете. І в мене питання до Голлівуду: "Чому?" "Чому не зробити ще фільмів з вітрильними кораблями з сьогодгішніми можливостями?" За 20 років, знову ж таки не беремо до уваги "Піратів Карибського моря" не було нічого. В усіх підбірках, про морські батал ... ії, які я знаходив були фільми 20 століття і парочка британських до 2003 року з поганими специфектами, хоча про сюжетну складову нічого не скажу, бо не дивився. І в усіх цих підбірках був "Володар морів: На краю світу". Після 2003 все, що було про море та вітрильні кораблі це ПКМ. Це чудова фоаншиза, але про піратів і фентезі, а саме отаких фільмів, як "Володар морів" після 2003 року випуску в списках не було. Я розумію
рімейки Білосніжок, це "прикольно", але якже круте кіно?
Цікаві факти та інформація.
1806 рік. У Європі бушують наполеонівські війни. На борту британського корабля «Сюрприз» — життя, порушене цими подіями. Судном командує капітан Джек Обрі. Капітан Джек Обрі отримує завдання нейтралізувати французький фреґат, котрий значно перевершує його власний корабель за розмірами та чисельністю екіпажу. Після першої поразки у бою погоня за невловимим противником стає особистою справою капітана, примушує його обігнути мис Горн і приводить на Галапагоські острови...
Фільм знятий за мотивами серії романів Патріка О'Браяна про капітана Джека Обрі та доктора Стівена Метьюріна.
Перший в історії фільм, який знімався на Ґалапаґоських островах.
У процесі зйомок використовувалося приблизно 2000 костюмів.
Знімальний процес тривав близько 100 днів на студії Баха в Мексиці, і тільки 10 днів у морі. В той же період Disney знімали «Піратів Карибського моря» і тільки тому що Universal схаменулись першими, то вони орендували павільйон з найбільшим знімальним басейном в Голлівуді, де знімалися «Титанік» і «Перл-Харбор».
Для зйомок фільму використовувалося два кораблі, один з яких, «Троянда», був точною копією фреґата «Раптовий». Другий корабель був точною копією «Троянди», він стояв у декораціях на кіностудії в Мексиці.
Фільм знятий за мотивами романів Патріка О'Брайана про Обрі-Матурина, але не збігається з подіями жодного з романів. Автор відштовхувався від реальних подій Наполеонівських війн, як він описує у вступі до першого роману "Майстер і командир". Були запропоновані різні думки щодо того, який капітан Королівського флоту найбільше відповідає вигаданому персонажу Обрі. Девід Кордінглі, пишучи для The Daily Telegraph, безсоромно пропонує капітана лорда Томаса Кокрейна, 10-го графа Дандональда, думка, з якою погоджується Королівський військово-морський музей, принаймні щодо натхнення для персонажа капітана в першому романі "Майстер і командир".
Хоча жоден історичний англійський капітан не є повною відповідністю Обрі, подвиги двох морських капітанів, як кажуть, надихнули події в романах, вищезгаданого капітана лорда Томаса Кокрана, і капітана Вільяма Вулсі. Кокран використовував хитрість, встановлюючи світло на плаваючу бочку вночі, щоб уникнути захоплення. Вулсі, перебуваючи на борту HMS Papillon, замаскував корабель під своїм командуванням під комерційне судно; виявивши інформацію про те, що корабель-ізгой знаходиться на іншій стороні невеликого острова, він обігнув острів і захопив іспанське судно 15 квітня 1805 року.
У 2005 році Вейр, коли його запитали, чи зніматиме він сиквел, відповів, що вважає це "малоймовірним", а після інтернет-чуток про протилежне, заявив: "Я думаю, що хоча фільм добре пройшов у прокаті, він не згенерував того швидкого доходу, який провокує сиквел". У 2007 році фільм був включений до списку "13 невдалих спроб запуску кінофраншиз" клубом A.V., зазначивши, що "це, безумовно, один з найбільш захоплюючих дебютних залпів в історії неіснуючих серіалів, а романи Обрі-Матурін залишаються невикористаним кінематографічним ґрунтом".
Кінокритик Скотт Тобіас написав позитивну ретроспективну статтю про цей фільм у 2019 році, нарікаючи на те, що "Пірати Карибського моря: Прокляття Чорної перлини", ще один морський фільм, який також вийшов у 2003 році, спричинив низку фантастичних фільмів про піратів Карибського моря, але на сиквел з капітаном Джеком Обрі, глибоко вкорінений в історичні факти наполеонівських воєн, епохи вітрильників та епохи Великих географічних відкриттів, попиту не було.
Влітку 2020 року сайт Vulture зазначив, що "фільм дозрів для переоцінки". У січні 2021 року Кроу публічно захистив фільм від критики.
У червні 2021 року стало відомо, що студія 20th Century Studios розробляє другий фільм, приквел, заснований лише на першому романі, сценарій до якого написав Патрік Несс.
Фільм отримав два оскари з десяти номінацій:
Найкраща робота оператора;
Найкращий монтаж звуку.
Також був переможцем у чотирьох із восьми номінованих категорій на Британській академії 2004: Найкращі костюми; Найкращий звук; Найкраща робота художника-постановника;
Премія імені Девіда Ліна за досягнення в режисурі (Пітер Вір).
Оскар - 2004, "Найкращий фільм", номінант
Як виявилося, ця кінокартина знята за мотивами серії романів Патріка О’Брайана про капітана Джека Обрі та його друга, корабельного лікаря Стівена Метьюеріна. Всього цикл містить 20 романів, у яких детально і з дотриманням фактів, відповідностей, використанням морської термінології та достовірним описом маневрування кораблів, описуються пригоди вказаних персонажів у період наполеонівських війн. Їх образи є вигаданими і тому збірними. Так, зокрема, автор приписує головному героєві Джеку Обрі подвиги, насправді здійснені іншими морськими капітанами, та все ж самі події романів, наскільки я розумію, значною мірою історично достовірні.
Судячи з опису, все, що лишалося кіновиробникам - це просто взяти один з готових сюжетів та відобразити його на екрані, намагаючись не нашкодити там, де все і так добре, і вони з цим нелегким завданням прекрасно справилися.
Сюжет кінокартини справді, як би це банально не звучало, захоплюючий і непер ... едбачуваний. У певні моменти кінокартина навіть трохи імітує зміну жанрової спрямованості, що створює додаткову родзинку, а іноді вносить у оповідь певну долю іронії, та все ж основна задача сюжету, зважаючи на пригодницьку спрямованість фільму - тримати в напрузі, при цьому не нагнітаючи її на порожньому місці з повітря, що йому цілком вдається.
Не являючись знавцем, але все ж маючи певні уявлення про те, як мають виглядати морські битви (спойлер: не так, як у Піратах Карибського моря), сказала б, що ця сторона знята максимально реалістично, але при цьому і достатньо захопливо. Виявляється, тримати увагу глядача можна і без польотів на мотузках, акробатичних трюків та криків "На абордаж!". Так само довіру викликає і антураж, і зображення тогочасного морського побуту. Ну і не могла не порадувати відсилка до Дарвіна з його дослідженнями Галапагоських островів.
Акторський склад цікавим чином перегукується зі знятими за пару років до того "Іграми розуму". Там якраз запалював тандем Рассела Кроу у ролі дивакуватого інтроверсивного аж до асоціальності математика і Пола Беттані у ролі веселого та хвацького сусіда по кімнаті. У цьому фільмі ми мали можливість спостерігати за цікавою метаморфозою: Рассел Кроу у ролі веселого, балагуристого та водночас домінантного капітана, та Пол Беттані у ролі його антипода - спокійного та іронічного лікаря-натураліста. Ця парочка також постійно демонструвала різницю у поглядах на те, що складало реалії їх життя: на війну, обов'язок, дисципліну і владу, дружбу і дане слово, відповідальність та совість, але дивним чином виходило, що пристати на правоту одного з них повністю неможливо. Кожен з них має свою правду, а разом вони доповнюють одне одного, немов віолончель та скрипка у струнному дуеті, і водночас врівноважують одне одного, немов дві шальки терезів.
Окрім сказаного вище, вагомою перевагою фільму можна назвати те, що він не кидається в крайнощі: не скочується в гуморну оповідку на зразок тих же Піратів, але і не вдаряється у надмірно смішний пафос, яким так часто грішать американські епічні кінокартини. Навіть напутня промова капітана у сцені перед боєм нагадує скоріше короткий інструктаж і містить буквально пару пафосних слів про батьківщину, лише щоб швидко нагадати солдатам, хто вони, що тут роблять і навіщо. Завдяки цьому персонажі картини, і головні, і другорядні, виглядають живими. Ти їм віриш, а тому за них переживаєш. Їх мотивація стає простою, зрозумілою і ненадуманою, відображаючи звичні, та водночас не так і прості істини.
Однак при всіх достоїнствах складається враження, що фільм намагається бути водночас усим і всім догодити, а тому він якийсь “усереднений”. Не драма, не комедія, просто хороше пригодницьке кіно, але воно ризикує не лишитися у пам'яті надовго. Здається навіть, що зараз про цей фільм вже взагалі мало хто знає і пам'ятає. Не вистачає йому якоїсь невловимою родзинки для того, щоб із хорошого кіно перетворитися на надзвичайне. З іншого боку, може так і виглядає “золота середина” за всіма параметрами?
Ну і, виходячи з факту наявності багатої літературної основи, як на мене, варто було б знімати не фільм, а серіал, адже ці цікаві персонажі заслуговують на більш детальну розповідь про їх морські пригоди, або, як мінімум, на її продовження.