Оммаж Еріку Берну - Рецензія до фільму «Великий» / Big

Золотий глобус - 1989, "Найкращий фільм - комедія або мюзикл", номінант

“Усьому свій час”. Проста прописна істина, здавалося б. І тим не менш, безліч дітей по всьому світу мріють якомога скоріше стати дорослими, щоб можна було робити, що захочеш. І безліч дорослих по всьому світу мріють повернутися у дитинство, щоб, як не дивно, таки робити що захочеш. І тих, і інших поєднує нерозуміння того факту, що завжди робити все, що захочеш, неможливо у будь-якому віці (принаймі для більшості людей), як би іноді цього не хотілося.

Але фільм насправді не про це. Зараз, вже будучи дорослою, я б сказала, що це немов оммаж Еріку Берну із його психологічною теорією про те, що гармонійна особистість складається із трьох рівнозначних компонентів: внутрішній Дорослий, внутрішній Батько і внутрішня Дитина. І якщо Дорослий - це основа нашої зрілої особистості, Батько - це наш “моральний компас”, самовиховання і самообмеження, то Дитина - це наша креативна частина, наш гумор і безпосередність, усе те, що бере свої витоки із щасливої пори дитинства і юності. Дорослий же, який втратив зв’язок із “внутрішньою Дитиною”, здається сухим, нудним, занадто прагматичним. Він ніколи не зробить нічого під дією імпульсу і вже абсолютно точно підзабув, про що колись мріяв. Навряд чи така людина буде багато кому симпатичною.

Саме тому у дорослому віці важливо не втратити цей зв’язок, і по суті, таким дорослим і є герой Тома Хенкса. Саме тому він добре розуміє дітей, подобається дорослим і взагалі легко сприймає життя. У такому контексті можна вважати основну сюжетну лінію із магічним дорослішанням своєрідною метафорою. Та все ж, хоч зв’язок з Дитиною і не повинен обриватися, але Дорослий має переважати, і саме цього не вистачає поки головному герою, у якого ще попереду дорога поступового (а не миттєвого) зростання. А щоб цей зв’язок остаточно зміцнився, дитинство також має бути повноцінним (а не обірватися, скажімо, років у 13).

Отаке у принципі вийшло філософське кіно, яке тим не менш подає свої ідеї під помірно комедійним соусом, легко і невимушено, простою мовою, зрозумілою для людини будь-якого віку, і тим воно чудове.

Резюмую: не сподобається хіба що тим самим дорослим, які забули, якими дітьми вони колись були.