Lilia Omelianenko

Оскар - 1995, "Найкращий фільм", номінант

Які ж прості і наївні були американці у 50-60-х роках 20 століття, прямо як ми у 90-х! У нас заряджали воду від телевізора, щиро переживали за долю чергової Маріанни, яка через амнезію забула Луїса Альберто (а вона ж його так любить, так любить…) і вболівали за те, щоб простий громадянин у “Полі чудес” обов’язково взяв приз, а не гроші, бо гроші - то таке, а призом може бути і “аааааааавтамабииииль!”.
А у простих американців у названий час була телевікторина “21”. І у нас і у них із різницею у 30 років була одна спільна риса: тоді ніхто ніколи б не подумав, що телевізор може брехати і що все, що нам показують, може виявитися банальною підставою.

У наш час ми із висоти свого досвіду по-доброму посміхаємося, дивлячись на глядачів телевікторини, показаних в одноіменному фільмі, бо начебто вже знаємо, як воно буває. Тим не менш, і у нас є свій больовий поріг. От якби мені сказали, що у “Що? Де? Коли?” немає ерудитів, а є тільки підстава, я б особисто засмутилася. А ви? І у такому ракурсі фільм “Телевікторина” несподівано перетворюється із чогось абсолютно на очевидного на щось таки по-своєму болюче.

Природньо, що кіно насправді не стільки про те, що на телебаченні, виявляється, скрізь брехня, скільки про домовленість із сумлінням і про те, що світ іноді буває не чорно-білим. Іноді ти продаєш себе не цілком і одразу, а невеличкими компромісними шматочками. Здавалося б, спочатку нічого поганого нема, ти просто граєш свою справжню вікторину не перед глядачами, а у кабінеті продюсера, і поступово, маленькими кроками, перетворюєшся із ерудита на “балакучу голову”.

З іншого боку, а що і справді такого поганого, здавалося б? Тебе питають те, що ти знаєш, але ж ти це знаєш! Ти - розумна і освічена людина, чому б не отримати грошей за це? Вікторина ж фінансується спонсорами, а хто платить, той, як відомо, і музику замовляє…

І щоразу легше себе переконати у тому, що публіці насправді все одно, що її, як і тебе самого, цікавить лише хто скільки виграв грошей, і що основний талант - це подобатися людям, робити для них шоу і красиво рекламувати спонсорський товар. І правда, хто б на твоєму місці відмовився?

Із плюсів: Тепла лампова атмосфера перших кадрів не може не затягувати, особливо тих, хто застав наші 90-ті у свідомому віці. Загалом цікаво (хоч і полемічно) спостерігати за героями Файнса і Туртурро та їх моральними дилемами.
Примітним виглядає їх протистояння, яке починається у грі, а закінчується заочно у моральній сфері. І чомусь більш симпатичним глядачу є не той, хто “зриває покрови”, але робить це виключно через власну образу, а той, хто начебто схильний брехати до кінця, але тим не менш, переживає явну моральну боротьбу і хоча б намагається зробити правильний вибір.
Ну і насамкінець, у фільмі проступає явний авторський посил: репутація має бути справжньою і заслуженою, а не дутою і переломленою через лінзи кінокамер.

Із мінусів: Якщо акторські роботи Файнса і Туртурро виглядають привабливо, то Морроу неначе носить постійно, із сцени в сцену, один і той самий вираз обличчя під назвою “А я про вас щось знаю!”, навіть там, де він не зовсім доречний.

Також по ходу розвитку сюжету виникали деякі питання. Наприклад, навіщо телебоси взагалі запрошують у гру справжніх ерудитів, якщо їм не дають грати самим? Навіщо влаштовувати їм опитування, якщо можна зразу відібрати якихось рядових людей, які будуть максимально симпатичні публіці? Навіщо змушувати ерудита програвати на очевидно легкому питанні? Щоб максимально його принизити? І навіщо ерудит погоджується програти? Якщо заради кар’єри на телебаченні, то нам так і не покажуть жодного колишнього учасника (крім Ван Дорена), який зробив якусь кар’єру на телебаченні. Незрозуміло...

І останнє - дивною видалася несподівана і дуже швидка дружба двох героїв, один із яких - слідчий комісії з нагляду, а інший - учасник, який може потрапити під слідство. Як на мене, у такій ситуації другий мав би по можливості триматися якнайдалі від першого, а не возити його по ресторанах і заміських будинках.

Резюмую: любителям закручених сюжетів і карколомних пригод краще б не попастися на гачок, бо нічого подібного тут не буде. А от фанатам “розмовних” драм і неоднозначних моральних дилем - сюди.

Цитати:

Я думал, что мы прижмем телевидение, но правда в том, что телевидение прижмет нас.
2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: